Secure Access Service Edge (SASE): безпечний доступ до ресурсів з будь-якого місця

SASE (Secure Access Service Edge) — це архітектурна модель, яка об'єднує (конвергує) послуги глобальної мережі (WAN) та комплексні функції мережевої безпеки (такі як FWaaS, CASB, SWG) в єдину, глобальну хмарну службу.

Якщо говорити простіше, SASE — це концепція, яка каже: "Замість того, щоб купувати та керувати десятком окремих пристроїв та сервісів для мережі та безпеки, давайте отримаємо все це як єдину послугу з хмари". Вона доставляє безпечний та оптимізований доступ до будь-яких додатків (у хмарі чи дата-центрі) для будь-якого користувача (в офісі, вдома чи в дорозі) з будь-якого пристрою. Ключовою особливістю є те, що доступ надається не на основі того, де знаходиться користувач, а на основі його ідентичності та контексту (час, пристрій, місцезнаходження).

Які фундаментальні проблеми вирішує SASE?

Архітектура SASE вирішує ключові проблеми, породжені переходом до хмарних технологій та мобільної роботи, з якими не може впоратися традиційна "периметральна" модель безпеки.

Ось основні проблеми, які вона усуває:

• Проблема "тромбону трафіку" (Traffic Tromboning): У традиційних мережах весь трафік віддалених користувачів або філіалів спочатку йде через VPN до центрального дата-центру (ЦОД) для перевірки безпеки, а потім — у хмару (наприклад, до Microsoft 365). Це створює величезну затримку (latency) і знижує продуктивність. SASE усуває це, дозволяючи користувачам підключатися безпосередньо до найближчої хмарної точки присутності (PoP) SASE-провайдера, де трафік перевіряється і відразу прямує до місця призначення.
• Фрагментована безпека та складність управління: Сучасні компанії використовують безліч окремих рішень (point solutions) — VPN, міжмережеві екрани, SWG, CASB, DLP — часто від різних виробників. Це створює "клаптикову ковдру" безпеки, якою складно керувати, оновлювати та забезпечувати узгоджені політики. SASE консолідує всі ці функції в єдиній хмарній платформі з єдиною консоллю управління.
• Недостатня видимість та контроль: Коли користувачі отримують доступ до SaaS-додатків з особистих пристроїв (BYOD) або з-за меж корпоративної мережі, ІТ-відділи втрачають видимість їхніх дій. Це створює сліпі зони та ризики для безпеки даних. SASE забезпечує повну видимість та контроль над усім трафіком, незалежно від місцезнаходження користувача чи ресурсу.
• Високі витрати: Підтримка дорогих апаратних міжмережевих екранів у кожній філії та оплата високопродуктивних, але негнучких MPLS-каналів для з'єднання офісів з ЦОД є вкрай витратною. SASE дозволяє замінити MPLS на більш дешевий SD-WAN (який використовує звичайний Інтернет) і усуває потребу в більшості локальних пристроїв безпеки.

Хто і навіщо визначив концепцію SASE?

Термін SASE був вперше введений у 2019 році аналітиками відомої дослідницької компанії Gartner, зокрема Нілом МакДональдом (Neil MacDonald) та Ендрю Лернером (Andrew Lerner), у їхньому звіті "The Future of Network Security is in the Cloud".

Gartner ввів цю концепцію, щоб описати неминучу еволюцію мережевої безпеки, викликану фундаментальними змінами в ІТ. Вони побачили, що центр тяжіння ІТ-інфраструктури змістився: додатки переїхали з приватних дата-центрів у хмару, а користувачі стали мобільними та почали працювати з будь-якого місця. Стара модель безпеки, орієнтована на захист периметра (корпоративного офісу), перестала відповідати цій новій реальності. Gartner передбачив, що до 2024 року щонайменше 40% підприємств матимуть явні стратегії щодо впровадження SASE, порівняно з менш ніж 1% наприкінці 2018 року. Цей прогноз виявився надзвичайно точним і допоміг сформувати ринок, підштовхнувши вендорів до розробки єдиних платформ.

Як працює архітектура SASE?

Архітектура SASE працює на основі глобальної мережі точок присутності (Points of Presence, PoP), розподілених по всьому світу. Користувач або пристрій підключається до найближчого PoP, де його трафік миттєво перевіряється та захищається за допомогою повного стеку безпеки, перш ніж бути спрямованим до кінцевого пункту призначення (хмарний додаток, Інтернет або приватний дата-центр).

На відміну від традиційного підходу, де політики безпеки прив'язані до апаратного пристрою в офісі, в SASE політики безпеки прив'язані до ідентичності користувача. Коли користувач (наприклад, Марія з відділу фінансів) намагається отримати доступ до ресурсу (наприклад, до Salesforce), SASE-платформа перевіряє:

1. Хто це? (Аутентифікація Марії через IAM).
2. З якого пристрою вона працює? (Чи безпечний її ноутбук?).
3. Де вона знаходиться? (В офісі чи в публічному Wi-Fi?).
4. До чого вона хоче отримати доступ? (До чутливих фінансових даних).

На основі цих контекстних даних SASE в режимі реального часу застосовує єдину політику безпеки. Важливою особливістю є однопрохідна інспекція (single-pass inspection): трафік не потрібно розшифровувати та перевіряти кілька разів різними пристроями. Хмарна платформа SASE виконує всі перевірки (FWaaS, SWG, DLP, ZTNA) за один прохід, що мінімізує затримку.

Які ключові технологічні компоненти формують SASE?

SASE — це не один продукт, а конвергенція двох основних груп технологій: мережевих сервісів та сервісів безпеки.

Повна архітектура SASE об'єднує наступні ключові стовпи:

• Програмно-визначена глобальна мережа (SD-WAN): Це мережева основа SASE. SD-WAN забезпечує оптимізацію трафіку, гнучке управління підключенням (використовуючи Інтернет, 5G замість дорогого MPLS) та пріоритезацію додатків для забезпечення високої продуктивності.
• Доступ до мережі з нульовою довірою (ZTNA): Це фундаментальний принцип безпеки SASE. ZTNA скасовує концепцію "довіреної" корпоративної мережі. Кожен запит на доступ до ресурсу суворо перевіряється, незалежно від того, звідки він надходить (зсередини чи ззовні). Це пряма заміна застарілим VPN.
• Міжмережевий екран як послуга (FWaaS): Хмарний міжмережевий екран, який забезпечує базовий захист для всього трафіку, незалежно від місцезнаходження користувача. Він фільтрує трафік між різними мережами та застосовує політики безпеки.
• Безпечний веб-шлюз (SWG): Технологія, яка захищає користувачів від веб-загроз. SWG фільтрує інтернет-трафік, блокує шкідливі сайти, віруси та фішинг, а також забезпечує дотримання корпоративних політик веб-використання.
• Брокер безпеки хмарного доступу (CASB): Критично важливий компонент для захисту хмарних SaaS-додатків. CASB забезпечує видимість того, які хмарні сервіси використовуються, контролює доступ до них та захищає дані всередині цих додатків (наприклад, запобігаючи завантаженню конфіденційних файлів у особистий Google Drive).
• Запобігання втраті даних (DLP): Інтегровані функції DLP сканують вихідний трафік (наприклад, в електронній пошті, хмарних сховищах, веб-формах) на наявність конфіденційної інформації (номери кредитних карток, медичні дані) та блокують її передачу згідно з політиками.

Чому SD-WAN є важливою, але не єдиною частиною SASE?

SD-WAN є абсолютно необхідною "мережевою" частиною SASE, але SD-WAN сам по собі не є SASE. Це одне з найпоширеніших хибних уявлень на ринку.

SD-WAN — це технологія, яка забезпечує гнучке, програмно-кероване підключення. Вона дозволяє філіалам використовувати звичайні інтернет-канали замість MPLS і розумно направляти трафік (наприклад, направляти трафік Microsoft Teams напряму в Інтернет, а трафік доступу до бази даних — у ЦОД). Вона відповідає за продуктивність та оптимізацію мережі. SASE ж бере цю оптимізовану мережу і додає до неї повний, інтегрований стек хмарної безпеки (ZTNA, FWaaS, SWG, CASB). Якщо SD-WAN — це сучасна швидкісна автомагістраль, то SASE — це вся система, що включає цю магістраль, а також пункти пропуску, камери контролю, поліцейські патрулі та правила дорожнього руху, що доставляються з єдиного хмарного центру.

Що таке SSE (Security Service Edge) і як він пов'язаний з SASE?

SSE (Security Service Edge) — це "половина" архітектури SASE, яка відповідає виключно за функції безпеки.

Gartner ввів термін SSE пізніше, у 2021 році, щоб описати ту частину SASE, яка об'єднує сервіси безпеки, що доставляються з хмари. SSE включає в себе ZTNA, SWG, CASB та FWaaS. По суті, SSE — це хмарний стек безпеки SASE, але без мережевого компонента (SD-WAN). Деякі компанії починають свою SASE-подорож саме з впровадження SSE для захисту віддалених користувачів, а вже потім інтегрують SD-WAN для модернізації філіалів. Таким чином, проста формула виглядає так: SASE = SSE + SD-WAN.

Які головні переваги SASE для сучасного бізнесу?

Впровадження SASE надає чотири ключові переваги: зниження ризиків, покращення досвіду користувачів, спрощення операцій та економію коштів.

Для бізнесу це означає перехід від складної, дорогої та повільної інфраструктури до гнучкої, безпечної та високопродуктивної моделі, готової до викликів цифрової епохи. Замість того, щоб постійно "гасити пожежі", ІТ-команди можуть зосередитися на стратегічних ініціативах. Розглянемо кожну перевагу детальніше.

Як SASE покращує продуктивність та досвід користувачів (UX)?

SASE значно покращує досвід користувачів (UX) насамперед за рахунок зменшення затримки (latency).

У традиційній моделі віддалений користувач, якому потрібно попрацювати в Microsoft Teams, змушений підключатися через VPN до ЦОД компанії (який може знаходитися в іншій країні), а вже звідти його трафік йде до серверів Microsoft. Цей "тромбон" створює жахливі затримки. SASE усуває цю проблему. Користувач підключається до найближчої географічної точки присутності (PoP) SASE-провайдера. Провайдер, який має глобальну оптимізовану мережу, перевіряє трафік "на льоту" і направляє його до Microsoft Teams найкоротшим та найшвидшим шляхом. Користувачі отримують швидкий і прямий доступ до хмарних додатків без "лагів" VPN, що безпосередньо підвищує їхню продуктивність.

Чи дійсно SASE зменшує витрати та складність управління?

Так, SASE фундаментально зменшує як капітальні (CapEx), так і операційні (OpEx) витрати, а також радикально спрощує управління ІТ-інфраструктурою.

Зменшення витрат:

1. Консолідація вендорів: Замість того, щоб платити 5-10 різним постачальникам за VPN ліцензії, апаратні міжмережеві екрани, SWG-підписки, CASB-платформи та MPLS-канали, компанія переходить на єдину підписку в одного SASE-провайдера. Це спрощує закупівлі та дає економію за рахунок "оптової" покупки.
2. Відмова від дорогого "заліза": SASE усуває потребу в закупівлі, оновленні та підтримці дорогих апаратних пристроїв (appliances) у кожній філії. Вся інспекція трафіку відбувається в хмарі провайдера.
3. Оптимізація каналів зв'язку: Компанії можуть відмовитися від дорогих, жорстких MPLS-каналів на користь набагато дешевших і гнучкіших інтернет-з'єднань (SD-WAN).

Спрощення управління:

Найбільша операційна перевага — це єдина консоль управління та єдина політика безпеки. ІТ-адміністраторам більше не потрібно налаштовувати політики окремо на міжмережевому екрані, потім на VPN-концентраторі, а потім у CASB. Вони створюють єдину політику (наприклад, "Співробітникам відділу продажів заборонено завантажувати дані клієнтів з Salesforce на особисті пристрої") і ця політика автоматично застосовується до всіх користувачів, де б вони не були і через яку б точку SASE не підключалися. Це вивільняє величезну кількість часу ІТ-персоналу.

У чому принципова відмінність SASE від традиційних мережевих підходів?

Принципова відмінність SASE полягає у зміні самої парадигми довіри та точки застосування політик. Традиційна модель ("замок і рів") довіряла всьому, що знаходилося всередині корпоративної мережі, і захищала лише периметр. SASE ж працює за принципом нульової довіри (Zero Trust) — вона не довіряє нікому і нічому за замовчуванням, а політики застосовуються не до місця (офісу), а до ідентичності (користувача).

Традиційна архітектура була розроблена для світу, де 90% користувачів працювали в офісі, а 90% додатків знаходились у власному ЦОД. Сучасний світ прямо протилежний. SASE — це архітектура, розроблена саме для цієї нової, хмарної та мобільної реальності.

SASE vs VPN та MPLS: Чому стара модель "замок і рів" більше не працює?

Модель "замок і рів" (MPLS для з'єднання "замків"-філій та VPN для доступу "лицарів"-віддалених користувачів) не працює, тому що "скарби" (дані та додатки) більше не знаходяться всередині замку — вони в хмарі.

• VPN (Virtual Private Network): VPN надає користувачеві повний доступ до всієї корпоративної мережі, а не тільки до одного додатка, який йому потрібен. Якщо зловмисник викраде облікові дані VPN, він отримує "ключі від королівства" і може вільно переміщатися всередині мережі (lateral movement). VPN також повільний, погано масштабується і є головною причиною "тромбону трафіку".
• MPLS (Multiprotocol Label Switching): Це надійна, але надзвичайно дорога і негнучка технологія для з'єднання офісів. Розгортання нового MPLS.

SASE замінює ці технології. Замість VPN він використовує ZTNA, який надає вузький, гранулярний доступ лише до конкретного додатка, і лише після повної перевірки. Замість MPLS він використовує гнучкий та дешевий SD-WAN, а безпеку забезпечує не пристрій в офісі, а хмарний сервіс SASE.

SASE vs ZTNA: Це одне й те саме, чи ZTNA є частиною SASE?

Ні, це не одне й те саме. ZTNA є ключовим компонентом безпеки всередині архітектури SASE.

ZTNA (Zero Trust Network Access) — це технологія, яка реалізує філософію "нульової довіри" для доступу до додатків. Вона є прямою заміною VPN. ZTNA приховує додатки від публічного Інтернету і надає до них доступ лише авторизованим користувачам після перевірки. Це стосується контролю доступу.

SASE (Secure Access Service Edge) — це набагато ширша архітектура. Вона включає ZTNA як один зі своїх стовпів, але також додає SD-WAN (для оптимізації мережі), FWaaS (для міжмережевого захисту), SWG (для захисту від веб-загроз) та CASB (для захисту SaaS). ZTNA відповідає на питання "Хто і до чого може отримати доступ?", а SASE відповідає на це питання, а також на питання "Як цей доступ захистити від загроз?" і "Як зробити цей доступ швидким та надійним?".

SASE vs FWaaS, SWG, CASB: Як вони співіснують?

Вони не конкурують; SASE — це інтеграція цих компонентів.

До появи SASE компанії були змушені купувати FWaaS, SWG та CASB як окремі "точкові рішення" (point solutions), часто від різних виробників. Це створювало величезні проблеми з інтеграцією. Наприклад, політика безпеки, налаштована в CASB, могла не узгоджуватися з політикою на SWG.

SASE пропонує інший підхід: замість того, щоб змушувати клієнта купувати та інтегрувати ці сервіси самостійно, SASE-провайдер пропонує їх як єдину, тісно інтегровану платформу. Всі ці функції (FWaaS, SWG, CASB, ZTNA) вбудовані в хмарну архітектуру SASE і керуються з єдиної консолі. Це і є та сама "конвергенція", про яку говорить Gartner.

Кому і коли необхідно впроваджувати SASE?

Впроваджувати SASE необхідно компаніям, які переживають цифрову трансформацію і чия бізнес-модель сильно залежить від хмарних сервісів, гібридної або віддаленої роботи та глобальної присутності філіалів.

Якщо ваша компанія стикається з постійними скаргами на повільний VPN, високими витратами на MPLS, або якщо ваша команда безпеки не може впоратися з керуванням "зоопарком" різних пристроїв безпеки, це чіткий сигнал, що час розглянути SASE. SASE є логічним наступним кроком для будь-якої організації, яка прагне стати більш гнучкою, безпечною та хмарно-орієнтованою.

Які типові сценарії використання SASE?

Існує три основних сценарії, де SASE приносить негайну та вимірну користь:

1. Безпека гібридної та віддаленої роботи: Це найпоширеніший сценарій. Компанії замінюють свої застарілі VPN-концентратори на рішення ZTNA, яке є частиною SASE. Це забезпечує швидкий та безпечний доступ до приватних додатків, одночасно застосовуючи SWG та CASB для захисту доступу до Інтернету та SaaS. Користувачі отримують однаковий рівень безпеки та продуктивності, незалежно від того, працюють вони з дому, кафе чи аеропорту.
2. Модернізація мережі філіалів (Відмова від MPLS): Компанії з великою кількістю філіалів (наприклад, банки, рітейл, логістика) використовують SASE для заміни дорогих MPLS-каналів на більш гнучкий та економічний SD-WAN. Замість того, щоб у кожній філії встановлювати апаратний міжмережевий екран, весь захист (FWaaS, SWG) переноситься в хмару SASE. Це дозволяє швидко відкривати нові офіси та забезпечувати їх миттєвим та безпечним підключенням.
3. Безпечний доступ до хмарних ресурсів (SaaS та IaaS): У міру того, як компанії переносять все більше робочих навантажень у публічні хмари (Amazon Web Services, Microsoft Azure) та використовують десятки SaaS-додатків (Salesforce, Workday), їм потрібен спосіб контролювати цей доступ. SASE (зокрема, його компоненти CASB та DLP) забезпечує видимість та контроль над даними в хмарі, запобігаючи витокам та несанкціонованому доступу.

Яким компаніям SASE може не підійти?

SASE може бути надмірним рішенням для дуже малих, локальних компаній, які не мають віддалених працівників та не використовують хмарні сервіси.

Якщо ваш бізнес — це один офіс, де всі 15 співробітників працюють на місці, а всі ваші сервери та додатки знаходяться фізично в тій же будівлі (on-premise), і ви практично не використовуєте Інтернет для бізнес-операцій, то переваги SASE будуть для вас мінімальними. У такому, щоправда, дедалі рідкіснішому, сценарії традиційного міжмережевого екрана на периметрі офісу може бути достатньо. Однак, як тільки така компанія найме першого віддаленого співробітника або перенесе свою пошту в Microsoft 365, переваги SASE одразу стануть актуальними.

Як виглядає процес міграції та впровадження SASE?

Міграція на SASE — це не миттєве "перемикання", а поетапна подорож. Спроба впровадити все й одразу (Big Bang) майже завжди приречена на провал. Успішне впровадження вимагає ретельного планування, визначення пріоритетів та поетапного розгортання.

Компанії зазвичай починають з вирішення своєї найгострішої проблеми. Для одних це заміна VPN на ZTNA для віддалених працівників. Для інших — розгортання SD-WAN у новій філії. Гнучкість SASE дозволяє почати з одного компонента і поступово додавати інші, нарощуючи функціонал на єдиній платформі.

Які основні етапи переходу на SASE?

Хоча шлях кожної компанії унікальний, типовий процес міграції на SASE включає чотири основні етапи:

1. Етап 1: Аудит та Визначення Пріоритетів. На цьому етапі компанія повинна чесно відповісти на запитання: "Що в нас болить найбільше?". Проводиться повний аудит існуючої мережевої інфраструктури, пристроїв безпеки, хмарних додатків та політик доступу. Визначаються ключові сценарії (наприклад, "захистити віддалених працівників" або "знизити витрати на MPLS").
2. Етап 2: Вибір Провайдера та Архітектури. Це критичний етап. Компанія вирішує, чи буде вона будувати SASE за моделлю одного вендора (single-vendor), який надає і SD-WAN, і SSE (наприклад, Palo Alto Networks, Fortinet, Cato Networks), або за моделлю з двох вендорів (наприклад, поєднуючи лідера SD-WAN з лідером SSE, таким як Zscaler або Netskope).
3. Етап 3: Пілотне впровадження. Перед повномасштабним розгортанням обов'язково проводиться пілотний проект. Вибирається невелика група користувачів (наприклад, ІТ-відділ або одна філія) для тестування ключового функціоналу. Це дозволяє виявити проблеми з сумісністю, оцінити реальну продуктивність та зібрати відгуки.
4. Етап 4: Поетапне розгортання та Оптимізація. Після успішного "пілота" починається поетапне розгортання. Наприклад, спочатку всі віддалені користувачі переводяться з VPN на ZTNA. Потім, протягом наступного року, філії одна за одною переводяться з MPLS на SD-WAN. Процес супроводжується постійним моніторингом та оптимізацією політик.

Які поширені помилки при впровадженні SASE?

Найпоширеніша помилка — це "SASE-washing", тобто віра в маркетингові обіцянки вендорів, які називають SASE будь-який свій продукт. Багато вендорів просто "склеїли" свої старі продукти і назвали це SASE, хоча насправді це не є єдиною хмарною платформою.

Інші поширені помилки:

• Думати, що SD-WAN — це SASE: Як ми вже з'ясували, SD-WAN — це лише частина SASE. Впровадження SD-WAN без інтегрованого хмарного стеку безпеки (SSE) не є SASE.
• Ігнорування управління змінами: SASE — це не просто технологічна, а й операційна зміна. Команди мережевиків (NetOps) та безпеки (SecOps), які раніше працювали окремо, тепер мають тісно співпрацювати. Ігнорування цього організаційного аспекту може призвести до провалу проекту.
• Недооцінка важливості PoP: Продуктивність SASE напряму залежить від глобальної мережі PoP провайдера. Якщо у провайдера мало PoP або вони далеко від ваших користувачів, ви отримаєте високу затримку, і весь сенс SASE втратиться.

На що звертати увагу при виборі SASE-провайдера (вендора)?

Вибір правильного SASE-провайдера — це стратегічне рішення. Оцінювати вендорів слід за трьома основними критеріями: повнота архітектури, глобальність мережі та модель інтеграції.

Ось ключові питання, які варто поставити провайдеру:

1. Наскільки повним є ваш стек безпеки (SSE)? Чи пропонуєте ви ZTNA, SWG, CASB та FWaaS як єдине, інтегроване рішення, чи це просто набір окремих продуктів?
2. Яка ваша мережева архітектура? Де знаходяться ваші точки присутності (PoP)? Чи є у вас власна магістральна мережа (backbone), чи ви просто використовуєте публічний Інтернет? Це критично важливо для продуктивності.
3. Як ви інтегруєте SD-WAN та SSE? Чи це єдина платформа (single-vendor SASE), чи мені доведеться інтегрувати ваше SSE з SD-WAN іншого виробника?
4. Яка ваша модель ліцензування? Чи це проста підписка на користувача, чи мені доведеться платити окремо за кожну функцію та обсяг трафіку?

Ринковими лідерами, згідно з аналітичними звітами (наприклад, Gartner Magic Quadrant for SSE та SD-WAN), часто є такі компанії, як Zscaler, Netskope, Palo Alto Networks, Cisco та Fortinet. Кожен з них має свої сильні сторони, і вибір залежить від конкретних потреб та пріоритетів вашої компанії.

Яке майбутнє чекає на SASE?

SASE — це не тимчасовий тренд, а фундаментальний зсув і майбутній стандарт де-факто для корпоративних мереж та безпеки. Ринок SASE зростає експоненціально, і більшість організацій в найближчі роки так чи інакше прийдуть до цієї архітектури.

Майбутнє SASE пов'язане з глибшою інтеграцією, більшою автоматизацією та розширенням функціоналу. Архітектура буде розвиватися, щоб охопити нові виклики, такі як безпека пристроїв Інтернету речей (IoT) та операційних технологій (OT), а також нові стандарти зв'язку, як-от 5G. SASE стане ще "розумнішим", проактивно захищаючи користувачів і оптимізуючи їхню роботу.

Як штучний інтелект (AI) та машинне навчання (ML) змінюють SASE?

AI та ML є каталізаторами для SASE, перетворюючи його з набору статичних правил на адаптивну та самонавчальну систему безпеки.

Замість того, щоб вручну писати тисячі правил, AI аналізує величезні обсяги даних про трафік та поведінку користувачів (UBA - User Behavior Analytics) в режимі реального часу. Це дозволяє:

• Проактивно виявляти загрози: AI може ідентифікувати аномальну поведінку (наприклад, користувач раптом почав завантажувати гігабайти даних о 3 годині ночі), яка може свідчити про скомпрометований обліковий запис, і автоматично заблокувати його ще до того, як станеться витік.
• Динамічно оптимізувати мережу: ML-алгоритми можуть аналізувати стан мережі та автоматично переспрямовувати трафік для уникнення затримок, забезпечуючи найкращу продуктивність для критичних додатків.
• Автоматизувати політики: В майбутньому AI зможе автоматично генерувати та застосовувати гранулярні політики безпеки, значно знижуючи навантаження на ІТ-команди.

Чи стане SASE кінцевою точкою еволюції мережевої безпеки?

Ні, SASE не є "кінцевою точкою", але він є найважливішою еволюційною платформою на сьогодні. В ІТ та кібербезпеці ніколи не буває остаточних рішень, оскільки ландшафт загроз та технології постійно змінюються.

Однак SASE є настільки фундаментальною та гнучкою архітектурою, що вона, ймовірно, слугуватиме основою для інновацій у мережевій безпеці протягом наступного десятиліття. Причина її успіху в тому, що вона не прив'язана до "заліза" чи конкретного місця. Це хмарна, програмно-визначена платформа. Це означає, що коли з'явиться нова загроза або нова технологія (наприклад, квантові обчислення), SASE-провайдери зможуть просто додати новий модуль або функцію у свою хмарну платформу і миттєво доставити цей захист усім своїм клієнтам по всьому світу. SASE — це не стільки продукт, скільки гнучка основа для майбутнього, яке ще не настало.